Як допомогти дитині в навчанні: рекомендації батькам
Найчастіше предметом обговорення педагогів і батьків стають питання, пов'язані з погіршенням успішності школяра.
Фізичні й психологічні чинники розвитку:
- слабке здоров’я, в тому числі приховані проблеми нервової системи;
- нерозвинена пам’ять і відсутність навичок навчання;
- складна шкільна програма і великий обсяг домашки;
- недолік сну й відпочинку або навпаки — надто багато розваг;
- тиск з боку батьків, надмірна концентрація на відмітках;
- відсутність мотивації, тривожність, страхи, депресія;
- відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, ще не сформоване почуття відповідальності,
- низька фізична активність.
Відсутність комунікативних навичок:
- невміння будувати відносини з оточенням;
- невміння висловлювати й відстоювати свою точку зору, думки та почуття;
- зайва сором’язливість, чутливість;
- надактивність або, навпаки, пасивність.
Негативний вплив оточення:
- зайнятість батьків, висмикування дітей з навчального процесу;
- неповна сім’я, низький матеріальний рівень життя;
- алко- або наркозалежність одного з близьких членів сім’ї;
- відсутність уваги з боку значущих дорослих;
- згубний вплив друзів.
1. Дитина залишається дитиною і в школі, і вдома.Їй хочеться пограти, побігати, і потрібен час, щоб вона стала достатньо свідомою, якою її хочуть бачити дорослі.
2. У школі і вдома повинна здійснюватися особлива організація навчання. Для цього необхідно:
• Зменшити кількість і інтенсивність відволікаючих чинників;
• Завдання ставити ясно і чітко;
• Навчити прийомам і способам навчальної діяльності, навчити дитину користуватися словниками, книгами, пояснити необхідність добре знати правила, відпрацювати навички їх застосування; сприяти розвитку розумових здібностей і пізнавальних процесів (пам'яті, уваги, мислення, уяви, мовлення та ін.).
3. Важливо забезпечити емоційне благополуччя дитини, тобто:
• мати уявлення про її проблеми і досягнення , при цьому вірити, що вона обов'язково досягає успіху в житті;
• підвищувати впевненість дитини в собі і заохочувати до виконання відповідних віку завдань в школі і вдома;
• сприяти розвитку самоповаги, формувати реалістичну самооцінку: частіше хвалити, співвідносячи похвалу з реальними досягненнями; при цьому важливо порівнювати успіхи дитини з її попередніми результатами, а не з успіхами інших дітей;
• ставитися до дітей з теплотою і любов'ю, використовуючи при цьому методи підтримки дисципліни; при такому вихованні діти знають межі дозволеного і одночасно відчувають себе в безпеці, розуміють, що вони бажані й улюблені;
• постійно спілкуватися з дітьми: читати книги, уважно вислуховувати і регулярно розмовляти з ними; батькам важливо підтримувати інтерес дітей до пізнання і дослідження і самим бути прикладом.