Надзвичайні ситуації завжди пов’язані з високим рівнем стресу та тривоги, але водночас вимагають від людей сфокусованості та зібраності. Мати відповіді на всі питання завчасно неможливо, але добре знати, де ці відповіді можна знайти, щоб створити безпечне середовище для себе та своїх дітей. 

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні розробив поради щодо піклування про дитину під час війни. У цій рубриці ви знайдете вичерпну інформацію про харчування, гігієну, безпеку та психологічну підтримку дитини. 

Зазвичай у кризових ситуаціях батьки найбільше переживають за дітей. У ваших силах підготувати дитину до різних сценаріїв і допомогти їй бути в безпеці, навіть якщо вас не буде поруч. 

Цей розділ містить поради про те, що потрібно покласти до дитячого «рюкзака безпеки», важливі моменти, які варто проговорити з дитиною, щоб мінімізувати додатковий стрес та мати план дій на різні випадки. Зберіть для своєї дитини рюкзак із мінімальним набором речей. 

• фото з батьками, із написаними на звороті телефонами родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові (додатково можна нашити на одяг дитини бірку з цією інформацією або покласти в кишеню записку) 
• дві пляшки води 
• шоколад, печиво, хлібці, сухофрукти
• потрібні лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисну маску для обличчя 
• вологі та сухі серветки невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило 
• ліхтарик 
• одну-дві улюблені іграшки дитини (вони забезпечать мінімальний психологічний комфорт) 
• комплект змінного одягу

Також у дитячий «рюкзак безпеки» можна покласти телефон, якщо дитина вміє ним користуватись, та трохи грошей.  

Війна торкнулась кожного. Немає куточка України, немає місця на карті світу де б не знали про напад Росії на Україну і початок війни. А надзвичайні ситуації завжди мають тісний зв’язок з стресом та відчуттям тривоги, та попри це вимагають у людей високого рівня сфокусованості, зібраності та контролю над ситуацією. Тут ми разом з інтернет-гуртівнею Bookopt підібрали для вас поради для батьків, як мінімізувати вплив війни на психіку дитини та “триматись на плаву”. А також додаємо кілька варіантів чим зайняти дітей в цей нелегкий час. 

Війна = стрес. Стрес, що відчувають не лише дорослі, для яких ситуація цілком зрозуміла, а й діти. Постійне відчуття небезпеки, підвищена тривожність, зміна звичного графіку дня, тай взагалі постійні зміни та переміщення - можуть не лише збити дитину з пантелику, а й дуже її налякати. В цей момент виникає дуже важливе питання: А як забезпечити психологічний комфорт дитини в таких умовах?  

Мантра, яку ви повинні запам’ятати. Особливо це стосується маленьких дітей, адже вони копіюють поведінку дорослих. Отож, як підтримати дитину в цей нелегкий період.

Для того аби виконати цей пункт вам потрібно скласти маршрут в укриття та проговорити з дитиною інструкцію щодо послідовності її дій. Не намагайтесь згладити гострі кути, просто вживайте короткі та чіткі фрази. Оскільки, діти краще сприймають інформацію наочно найкращим варіантом для пояснення буде малюнок. Зобразіть карту укриття, локації які там знаходяться, його функціонал, де знаходиться вхід та вихід. Так дитина швидше сприймає інформацію, адже діти краще сприймають наочно.

Важливо вести спостереження за емоціями дітей та рівнем активності. Потрібно аби дитина проговорвала з вами ситуацію та свій емоційний стан, ставила запитання, які її цікавлять чи турбують. Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути дитину до вербальної відповіді та діяльності. Поставте три найпростіших запитання й чекайте відповіді. Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти. Реагуйте на потреби дитини, задовольняйте їх за можливості – це поверне дитину до відчуття безпеки. Також завжди можна зайнятись з дитиною рукоділлям, наприклад ліпленням з пластиліну. Це заняття дозволить і вам відволіктись від буденності та новин  і стане чудовим способом для розвитку дрібної моторики рук. Доречі, такі маніпуляції не лише розвивають дитячий мозок, а й допомагають підтримати мозкову активність дорослого.

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не є достатньо дієвими. Скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась сам на сам зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте, промалюйте емоцію. Це допоможе впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги. Від напруги ви також можете позбутись малюючи. І для цього, як ми вже встигли з’ясувати, не потрібно бути художником.

Тут самій деколи хочеться залізти комусь на ручки і щоб хтось тебе обіймав, і ти просто куталась в теплих ручках і ні про що не думала. А для дітей в такі важкі часи це вкрай необхідно. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допоможе дитині заспокоїтись. Навчіть дитину заспокоюватись самостійно.  Для цього вам пригодяться такі вправи: 

- «Обійми метелика» – дитина обіймає свої плечі двома руками та може себе похлопати по плечах. 

- «Кокон» – права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт. Важливо слідкувати, як дитина дихає і чи не затримує дихання.

Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу – це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А», «О», подихати декілька разів животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм. Варто не забувати і про читання разом з дитиною, повчальні історії мають позитивний вплив на психіку дитини, та допомагають сприймати ситуацію не так гостро. Добро завжди перемагає зло, саме цей принцип сповідується у всіх казках.

 У часи невизначеності важливо відтворювати та зберігати послідовність дня наскільки це можливо.  Завдяки ви зможете відчути контроль над власним життям. До того ж сталий графік позитивно впливає і на дитину, оскільки при правильній організації дня дитина розвивається рівномірно та почуває себе добре. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики, проговорюйте та відтворюйте послідовність дня. Намагайтесь гуляти та розважатись, адже не варто забувати про буденні речі, якщо у вас є змога їх виконувати.

Пункт, який ви вже могли побачити в попередній статті, але він насправді є важливим для кожного. Я часто чую від друзів і знайомих “Хотіла пофарбувати волосся чи зробити манікюр, але зараз не часі, війна”. І так, в нашій країні зараз триває війна, через втрогнення Росії та зазіхання на суверенні території незалежної європейської держави. Але якщо ви знаходитесь в межах областей де не ведуться активні бойові дії то ви повинні знати, що дбати про себе не соромно. Робити звичні речі - це нормально. І крапка, і немає жодних але і чи якщо. Нормально бути живим і задовольняти свої потреби. Нормально ходити на роботу і заробляти гроші, адже таким чином ви підтримуєте Україну на економічному фронті. Це набагато важливіше ніж нам здається. Зброя і військова техніка не беруться з повітря, їх купують не лише волонтери ай держава, а звідки їй взяти гроші, якщо ми не будемо платити податки. Звідки взяти надходження в бюджет, якщо ви думаєте “А зараз не до книжок, не до нового одягу тощо”. Отак, а тут все тісно переплетене нитками, і якщо одна ниточка випадає то руйнується весь виріб. Ну в загальному я розповіла багато, сподіваюсь вдалось донести думку.

    Закінчуйте розмови з обережністю. Важливо аби дитина знала, що вона не залишиться на самоті. Після завершення розмови про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння. Завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати). Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Такий собі невеличкий інформаційний вакуум, який дозвозволить відділити дитину від негативних наслідків війни.

Продовжуйте оточувати дитину любов’ю і турботою. 

Все буде Україна!

На сьогоднішній день психологи застерігають,  що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження «…діти все розуміють…»  і не ламають собі голову над тим, як правильно і делікатно пояснити дитині, що в Україні відбувається повномасштабна війна. 

«Якщо ми не будемо давати дітям чітку картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то вони фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається», – пояснює докторка психологічних наук Вікторія Горбунова. І ці фантазії, каже вона, зазвичай ще страшніші за реальність.

Діти бачать і розуміють світ очима своїх батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків врівноваженими та впевненими людьми.

За хаотичних умов діти орієнтуються в своїй поведінці на дорослих. Якщо батьки обтяжені почуттям безпорадності, діти також загубляться в цьому ж почутті. Втім, якщо батьки, висловлюючи своє щире занепокоєння ситуацією, не піддаються почуттю вразливості і безсилля, а натомість обговорюють ситуацію якомога відкритіше, слухаючи і втішаючи дітей, то вони можуть почуватися в безпеці і під надійним захистом своїх батьків.

Війни бояться всі. Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. Загалом дорослі зазвичай набагато конкретніше усвідомлюють небезпеки воєнної ситуації. Але, попри свій страх вони можуть створити для дітей «безпечний простір»: зрозуміло пояснити дітям світ; захистити їх від надлишку інформації; мотивувати до потрібних дій і підтримувати дітей під час їх виконання; підтримувати, гратися з дітьми та слухати і чути їх. 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним. 

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття). 

​ Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо. 

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор: 

• Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).
• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух. 
• Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи. 
• Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою. 

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. 

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри! 

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись. 

  Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт. 

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею. 

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації. 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

• Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
•  Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
• Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Будь ласка, зважайте на це.
• Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой”.

• У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості –    для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
•  Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
• Діти можуть асоціювати образи сили з військовою технікою, військовими подіями. Трансформуйте дані образи у приємні та позитивні (інтелект, природа, творчість…).

Якщо дитина починає говорити - ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що сказане – це дуже важливо. Далі можна сказати: “Я відчуваю твою силу, і з часом  ти впораєшся”. Бути обережними з порадами