Формула взаємодії
Алгоритм реагування вчителя/вчительки:
- Передайте інформацію для подальшого реагування кeрівнику/кeрівниці закладу освіти;
- Зберігайте спокій, налаштуйте себе на спілкування з дитиною;
- Оцініть стан дитини;
- Забезпечте організацію надання медичної допомоги (у разі потреби);
- Не залишайте дитину наодинці;
- Заспокойте дитину (випити склянку води, якомога глибше подихати, «як ти себе почуваєш?», «що я можу зараз для тебе зробити?»);
- Похваліть дитину за те, що вона до вас звернулася та розповіла про ситуацію;
- Можете провести бесіду з учасниками ситуації: дітьми-свідками (спостерігачами), дотримуючись відповідних правил спілкування;
- Можете провести бесіду з батьками дитини.
Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від сексуального насильства:
- Встановити довірливі стосунки з дитиною – «Я тобі вірю»
- Проявити співчуття – «Мені шкода, що це сталося»
- Зменшити відчуття провини – «Ти не винен(-на) в тому, що сталося»
- Підтримати і схвалити поведінку дитини – «Добре, що ти розповів(-ла)»
- Знайти резерви підтримки і допомоги – «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»
- Створити умови для припинення насильства і виробити стратегію поведінки – «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб попередити подібні дії?»
- Підтримати в рішучості. По допомогу та підтримку кожного разу коли є потреба – «Ти можеш
- «Звертатися до мене стільки, скільки це тобі буде потрібно»
У спілкуванні з дитиною слід уникати:
- Паніки
- Ігнорування дитини та того, що відбувається у її житті
- Фраз – «Розбирайся самостійно», «Це все є частиною дорослішання»
- Насильницьких дій будь-якого характеру (це лише посилить протистояння між вами і дитиною)
У спілкуванні з дитиною можуть допомогти фрази:
- «Я тобі вірю»
- «Я тебе чую»
- «Я тебе підтримаю»
- «Давай поговоримо про цю ситуацію, якщо ти хочеш»
- «Давай подумаємо разом, як я можу тобі допомогти почуватися краще?»
- «Мене турбує твій настрій. Можеш мені розказати, що відбувається?»
- «Розкажи мені, як ти себе почуваєш. Я дійсно хочу це знати»
- «Мені шкода, що це сталося»
- «Дякую, що ти розповідаєш мені»
- «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки тобі це буде потрібно»
Куди звернутися
- Національну гарячу лінію для дітей та молоді (116111 або 0800-500-225)
- Національну поліцію України (102)
- Службу у справах дітей
- Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (116123 або 0800-500-335)
- Урядового контактного центру (1547)
- Служба розшуку дітей (номер 116 000, дзвінки безкоштовні)
Якщо дитина зникла, звертайтеся до «Служби розшуку дітей»
